склепіння

-я, с.

1) Опукле перекриття або покриття, що з'єднує стіни, підпори будівель, споруд, мостів і т. ін. || Опукла стеля або взагалі верхнє внутрішнє покриття, перев. утворене криволінійною поверхнею будівлі. || Те саме, що арка. || Навіс, утворений переплетенням гілок та листя дерев, кущів. || Взагалі накриття, покрив; товща.

••

Склепі́ння гло́тки — верхня стінка глотки, прикріплена до основи черепа.

Склепі́ння кон'юкти́ви — частина кон'юнктиви в місцях переходу з повік на очне яблуко.

Склепі́ння пі́хви — простір між стінкою піхви та піхвовою частиною шийки матки. || перен. Про сферичну поверхню чого-небудь.

2) рідко. Те саме, що склеп 1).